Макар із дружиною Вірою звикли працювати не покладаючи рук. Цього ж учили доньок. Жили в достатку, бо заробили на нього потом і кров’ю. А потім – колективізація. Усе приватне майно стало колгоспним. Куркулів, що не хотіли віддавати своє, – на каторгу. Так вчинили і з Макаром. А Віру з дітьми й іншими земляками вивезли на Урал і кинули посеред лісу – з десятком сокир і кількома пачками сірників. На- глядачі згодом повернуться по тих, хто вижив. Це драматична й правдива історія родини одного з авторів. Його рідня пережила розкуркулення та голод, висилку й каторгу, війну та повоєнну руїну, – як і сотні інших замордованих, скалічених «благами» радянської влади. У них відібрали все: дім, родину, спокій, право розпоряджатися власною долею. Але там, де позбавляють усього, лишається одне бажання – жити. Всупереч.